Я обожнюю дні, коли проводжу їх наодинці з собою.
Так, я люблю прогулюватися парком сама, ходити в зоопарк, в галереї, в кінотеатри, в кав'ярні, будь-куди. Залишатися насамоті зі своїми думками, моральними "болячками". Для мене це наче тиха година - відпочити від світу. Пити гарячу каву в центрі міста і наблюдати за дівчиною, яка малює якісь ескізи в скетчбуці. Їсти сендвіч в макдакі і дивитися, як люди постійно кудись поспішають. Стояти біля картини в галереї і слухати як чиясь мама своїй доньці розповідає про сенс цієї експозиції. Сидіти в парку і споглядати як якийсь дідусь годує пиріжком голубів. Це такі дрібниці, але вони тебе неймовірно "наповнюють" теплом.
Багато, хто думає, що я інтроверт, що люблю самотність, але нііі. Я обожнюю голосні гулянки, танцювати з людьми в барі, з якими познайомилась пару хвилин тому. Пити пиво з одногрупниками десь на набережній і обговорювати вічні політичні проблеми. Всю дорогу додому в маршрутці обговорювати про "насильницьке вакцинування" з якоюсь жінкою, котра сидить біля мене. Сперечатися з викладачем через якусь дрібницю, з якою я не погоджуюсь. Це все - життя, але потрібна, так би мовити, "тиха годинка", аби "відновитися" і "продовжувати жити".
Багато хто не розуміє цього і просто губиться, стирається. Не розуміє сенсу свого існування.
Обожнюйте себе, закохуйтесь в себе, даруйте собі подарунки і постійно вдосконалюйте себе, як свого найкращого друга, найріднішу людину. Бо крім вас самих, цього не зробить досконало ніхто.
