Я виросла на Захiднiй Україні, тому українська у мене має бути perfect по умолчанію )) Десь так воно і було, поки жизнь мене не помотала і у мене не виробився special language. Навіть рідні мене не завжди розуміють, а мама читає мої пости з гуглом.
Ось як це було.
В дитинстві я дуже любила читати. А оскільки я росла в дєрєвнє в 90-х, то відповідно ніякого ізобілія літератури тоді ще не було.
Був Болеслав Прус зі своїм вічним “Фараоном”, “Незнайка на луне”, російська класика. І все, блін, на російській, ясен пєнь.
Діватись було нікуди і я звикла. Читала собі спокійно томами і нікого не трогала.
Поки вчилась і працювала в Івано-Франківську - розмовляла на українській, читала на російській і продовжувала нікого не трогати.
Десь в 2007 переїхала в Київ разом з офісом і одночасно винайшла ЖЖ.
Кстатє, хтось пам'ятає цього динозавра?
Так от, коли почала обдумувати пости в уютнєньком, раптом зрозуміла, що словарний запас на українській у мене на рівні грузчика (вантажника, хто не знає). Діватись нікуди, і я почала багато писати російською.
В реальному житті також все змінилось. Я перейшла на нову роботу, продовжувала розмовляти українською, поки до мене не почали приходити, просити сказати кілька слів і ржати після цього. Я тоді була молода, впечатлiтєльна, тому перейшла на російську.
Спустя два тижні робота не зайшла і я перейшла на іншу, але і спілкуватись почала по-різному, часто підлаштовуючись під співрозмовника.
У зв'язку з цим у мене питання: як ви в цьому community ставитесь до російської? А до special language?