Чесно кажучи, я добряче намучився із назвою сьогоднішнього поста і я не до кінця впевнений, що я вибрав нормальну назву))) Але це був компромісний варіант між такими варіантами як "грибна реабілітація", "грибне різноманіття" "мухоморам тут не місце" і ще купа різних назв. Не знаю, чого я зациклився на назві, мабуть через те, що у мене багато постів про грибні мандрівки і хочеться якось виділити кожну з них. І ще я хотів підібрати таку назву поста, щоб вона підкреслювала те, що цього разу нам у лісі вдалося знайти дуже багато грибів, на відміну від поїздки трьома тижнями раніше. Ми тоді були в тих самих місцях і нам траплялися лише одні мухомори.
Цього разу в лісі мухомори також були, а ще там нам траплялися козарі (але набагато менше ніж раніше, ось лише одного зображено на першому фото), білі гриби (факту повернення цих грибів всі раділи найбільше), у великій кількості ми знаходили моховички та польські гриби, а ще просто неймовірні рижики, але про це трохи пізніше.
А зараз я хочу поділитися своєю радістю від просто неймовірних білих грибів, які я знайшов на краю лісової виробки. Мені дуже подобаються ці опецькуваті красені, ніжка яких повністю схована в ґрунті, а над землею стирчить лише шапинка, висунувшись із опалого листя.
А ще на тій самій галявині, де я знайшов білі, мені трапилися опеньки, які росли неймовірно красивими купками.
Коли ми ретельно обстежили це чудове грибне місце, ми перейшли до іншого лісу по неймовірно мальовничій дорозі. Настрій був чудовий, тому ми йшли бадьорим кроком 😃
Після переходу ми знову натрапили на мухомори 😆. Це були пантерні мухомори, дуже отруйні гриби. Але я їх сфотографував, бо це не завдало жодної шкоди моєму фотоапарату))
Далі в лісі нам трапилося дуже багато різних грибів, не лише мухомори. Але про це я розповім вам наступного разу, бо маю дуже багато гарних фотографій, які просто перенаситять один пост)). То ж стежте за моїм блогом 😉