Привіт, друзі! Сьогодні хочу поділитися з вами кількома фото спогадами про недавню прогулянку селом.
Поїздки в село асоціюються в мене з роботою яку потрібно швидко зробити. Потрібно доглянути город, сад, це якщо не говорити по глобальні речі, як наприклад ремонт. До цього ще дозріваю.
Але ось я мала дещо віднести до родички, сестри мого чоловіки яка живе в іншому кінці села. Прогулялась майже безлюдними вулицями. Все навколо красиве, зелене, щодня цвітуть нові квіти і кущі. Зараз повсюди квітне шипшина!
Той кінець села, де живе родичка, трохи більше заселений постійними жителями, але мені не пощастило нікого зустріти. Згадую, що колись у кожній хаті жили люди. Молоді, старі, діти. Ми ходили до школи за 3 км в Олесько. У нас був лише магазин, що вже давно розвалився і клуб, який кажуть люди, що зараз розвалюється. Церкви не було, зате досі стоїть симпатична капличка. Вирішила до неї зайти, бо це майже по дорозі. Колись тут іноді відбувалися відправи, приїжджав священик з Олеська.
Ця маленька будівля збудована у 1899 році, а через 100 років був ремонт. Зараз мало хто сюди заходить, людей лишилося мало. Поряд росте старезна липа, може вона ровесниця каплиці. І лавочка у тіні. Звідси простягається гарний краєвид на поля та сусіднє містечко. Колись старші жінки любили посидіти на лавочці і погомоніти. Давно їх вже нема.
Цікаво, чи відродиться це село? І взагалі села в Україні? Зараз у нас більшість людей прагнуть до міста, або у приміські села. Основна причина, що там є більше можливостей знайти роботу. А ще частина людей виїжджає за кордон на заробітки.
Якщо говорити про моє село, то тут дійсно не багато варіантів. Або займатися фермерством і щось вирощувати або виконувати якусь роботу в інтернеті чи займатися творчістю.
Останнім часом все більше людей відновлюють старі будинки під дачі. Це вже непоганий варіант. Адже коли ніхто не доглядає за хатою і садибою, то все дуже скоро перетворюється в хащі. Краще мати сусідами дачників, ніж лисиць і вужів:)
Сподіваюся, це сюди ще будуть приходити люди.
Дякую за ваш візит!
