Знаєте, колись в дитинстві я мріяла стати детективом - щоб розплутувати заплутані справи, розгадувати загадки та виправдовувати невинних (і карати винних у злочині, звісно). Детективом я не стала, хоч і навчалася на юридичному факультеті інституту внутрішніх справ у Львові, але зараз не про це мова.
Який найпоширеніший, напевно навіть стереотипний образ об'єктива? Це дядько в плащі і кепці, який ледь не на колінах повзає по місцю злочину з лупою в руках (привіт, Шерлок 😄). То ж лупа в оправі з довгою ручкою - це вже майже атрибут детектива. Принаймні в дитинстві я так вважала)).
Даринка себе детективом не вважає, але їй було дуже цікаво досліджувати навколишній світ з допомогою старою лупи, який ми знайшли в закапелках бабусиного будинку. Для неї це все ще магія, яку вона сприймає як належне, як і всі ґаджети та технологічні пристрої (але хто з нас пам'ятає закони заломлення світла та проходження променів крізь різні середовища 😆).
То ж ми ішли по вулиці і розглядали за допомогою лупи все, що знаходили. Хоча Даринку, в основному, цікавили квіточки. Ботанік)). А собі в голові придумала, як я використовую ці квіти як докази у розслідуванні важливої і таємничої справи 🤣. Не відпустили мене ще дитячі мрії)). Але я не нав'язую їх своїй доньці, як роблять деякі батьки, які дуже хотіли себе реалізувати в чомусь, їм не вийшло, а вони прагнуть "відігратися" на дітях. Ні, Даринка сама вибере свій шлях. Звісно, батьки мають роздивитися схильності і допомогти розвивати саме їх, бо ж дітям іноді це складно. Лиш головне не переборщити.
