Привіт, мої любі!
Минулого року я в цей час працювала в Польщі. Місто Квідзинь запам'яталося старовинною архітектурою.
Що не будинок, то можна стояти і розглядати кожний елемент.
Кожна вулиця має свої особливості.
Але мова сьогодні піде про персонажа, якого часто згадую. І який викликає в мене усмішку.
Коли я виходила з дрму і поверталася назад, мене зустрічав і проводжав рудий пес. Він ліниво лежав біля дверей під'їзду. Лохматий, брудний. Чомусь з сумними очима. І я думала, що пес бездомний. Але пес мав господиню, що мешкала на першому поверсі. Потім я бачила як рудий чемно біг поруч тієї пані, а потім сам вертався додому і лежав або сидів біля дверей.
Пес мав смішне ім'я. Пімпек. Це ім'я і зараз викликає в мене подив і усмішку. Я порилася у Гуглі щоб дізнатися, що значить це слово. З польської мови це слово перекладається на українську як пендель. Пендель це удар, стусан, нанесений ногою ззаду по сідницях. Отримати пенделя — бути вигнаним з участі у грі, з роботи, з команди та ін. Чому цього рудого добродушного пса назвали цим смішним і доволі дивним ім'ям?
Пімпек почав мене впізнавати на вулиці і радісно відкликався на своє ім'я. І дріботів своїми коротенькими ніжками зі мною поруч, супроводжуючи додому.
Часто згадую цю історію з теплотою.
