Привіт усім зі Львова!
Я впевнена, що якщо хтось з вас був у Львові хоч раз, то обов'язково мусив вийти на гору "Високого замку". Це найвища точка міста. З оглядового майданчика можна осягнути масштаби нашого чудового міста.
Я люблю мій Львів, його примхливу погоду, його древні кам'яниці і бруківку, вузенькі вулиці і широкі проспекти. Я заглядаю на скульптури будинків і поряд починають інші люди розглядати мою знахідку. " Це чудово" сказав іноземець. І я тішуся, що живу в місті, де кожен будинок має свою історію, тому, що я маю ще багато чого досліджувати. Я сама проживаю в австрійському будинку, якому понад сто років.
Hello everyone from Lviv!
I am sure that if any of you have been to Lviv at least once, you must have climbed the hill of the High Castle. This is the highest point of the city. From the observation deck you can understand the scale of our wonderful city.
I love my Lviv, its capricious weather, its ancient houses and cobblestones, narrow streets and wide avenues. I look at the sculptures of houses and other people start to look at my find. "It's wonderful," said the foreigner. And I'm happy to live in a city where every house has its own history, because I still have a lot to explore. I myself live in an Austrian house, which is over a hundred years old.
Підйом на "Замкову гору" починається з вулиці Богдана Хмельницького. Дорога стрімко веде догори. Я впевнено піднімалася вище і вище, споглядаючи на вирвані з корінням дерева після бурі, про яку я вже писала раніше. Величезні здорові дерева повалила стихія. Їхні стовбури були порізані і поскладані комунальними службами. Я давно сюди не ходила. Одного разу з Максимом ми приїхали сюди, і він розчарувався. Мій син був впевненим, що "Високий замок" це телевізійна вишка, і не розумів, чому ми не піднялися на сам верх вишки. Ми навіть далі не йшли, а повернулися додому. Тому цього разу я сама піднімаюся.
The ascent to the "Castle Hill" begins from Bohdan Khmelnytsky Street. The road leads rapidly upwards. I confidently climbed higher and higher, contemplating the uprooted tree after the storm I had written about earlier. Huge healthy trees were felled by the elements. Their trunks were cut and stacked by utilities. I haven't been here in a long time. One day Maxim and I came here and he was disappointed. My son was convinced that the High Castle was a television tower, and he did not understand why we did not climb to the very top of the tower. We did not even go further, but returned home. So this time I am alone.
І ось мене зустрічають залишки Львівського замку. Цей мур, що залишився кілька років реставрують для збереження нащадкам. Як ви можете побачити, замок був збудований з каменю. Але майже повністю розібраний через непотрібність. Кажуть, що з цього каменю закладені фундаменти будинків на Замарстинівській вулиці, і навіть збудований будинок 3 на Личаківській. На початку 2000х років активісти намагалися внести пропозицію відновити замок по старим архівним малюнкам і записам. Але підтримки цей проект не отримав. Є лише макет Львівського замку. Я колись бачила його в церкві на Ужгородській вулиці.
Залишки південного муру замку
And here I am greeted by the remains of Lviv Castle. This remaining wall is restored for several years to be preserved for posterity. As you can see, the castle was built of stone. But almost completely disassembled, because it became unnecessary. It is said that the foundations of houses on Zamarstynivska Street were laid from this stone, as well as House 3 on Lychakivska Street. In the early 2000s, activists tried to make a proposal to restore the castle to old archival drawings and records. But this project did not receive support. There is only a model of Lviv Castle. I once saw him in a church on Uzhhorod Street.
І я йду далі по серпантину, щоб досягнути найвищу точку над рівнем моря 412 м. На зустріч мені спускаються задоволені туристи, закохані, люди цілими родинами приходять сюди. І Надя. Я пам'ятаю, як ми зустрічати тут новий рік в студентські роки і зустрічали схід сонця випускного. В музпеді улюблена пісня була "Там під Львівським замком".
І тепер через проміжок часу я знову тут.
Я на вершині!
And I go further along the serpentine to reach the highest point above sea level 412 m. Satisfied tourists, lovers, come down to meet me. There are a lot of people, they come here with their whole families. And Nadia. I remember how we celebrated the new year here during our student years, celebrating the graduation sunrise. In my music college
students loved to sing the song "There under the Lviv castle".
And now, after a while, I'm here again.
Знаєте, це відчуття свободи, чомусь хочеться радіти і крикнути "Я це зробила!"
Хоч є вищі точки на землі, але ця найрідніша. Хоч є кращі краєвиди, але я завжди шукаю свою вулицю поміж цих крихітник будинків. Чоловік дає в аренду бінокль, але мені не потрібно, я відчуваю серцем свою рідну вулицю, центр міста. Орієнтир у мене купол цирку. І вже справа моя вулиця.
На висоті - ближче до неба, хочеться побути довше, насолодитися цим моментом, надихатися повітрям, відчути як вітер бавиться волоссям.
Мабуть так і з успіхом. Спускатися нище нема бажання, хочеться прямувати лише вгору, вище, аж до хмар.
Ось я показую приблизно, де я живу у Львові
You know, it's a feeling of freedom, for some reason I want to rejoice and shout "I did it!"
Although there are higher points on earth, but this is the closest. Although there are better views, but I am always looking for my street among these tiny houses. One man rents binoculars, but I don't need them, I feel in my heart my native street, the city center. The dome of the circus is my landmark. And it's my street.
At the height - closer to the sky, I want to stay longer, enjoy this moment, get inspired by the air, feel the wind playing with my hair.
Probably so with success. I have no desire to go lower, I just want to go up, up to the clouds.
Але спускатися мені все рівно потрібно. Я радію, що можу з вами поділитися однією емоційною історією з життя. Якщо ви не були у Львові- приїзджайте, де б ви не були зараз. І спробуйте також піднятися на "Високий замок", оглянути моє старовинне місто, проїхатися на кареті і просто попити кави в одній з кав'ярень міста. Я впевнена, що ви не пошкодуєте!
Побачимось!
But I still need to go down. I am glad to share with you one emotional story from my life. If you haven't been to Lviv, come wherever you are now. And also try to climb the "High Castle", explore my ancient city, take a carriage ride and just have a coffee in one of the city's cafes. I'm sure you won't regret it!
See you!