Привіт, сьогодні пишу про себе. Нагадую, хто забув, що я працюю в дитячому садку вихователем. Дуже люблю дітей і свою роботу. Іноді в мене також буває творче вигорання, але я стараюся це контролювати, тому або відпочинок, або спорт допомагає мені боротися з вигоранням. А ще я страшенно люблю одягати сукні, у мене їх незліченна кількість. На будь-який період і на будь-яку подію.
Щодня Єва, моя вихованка 3 рочки, питає:
"Надя, а ти завтра будеш?
"Так, буду"
"А плаття вдягнеш?"
"Так, а ти?"- питаю
"Я також вдягну плаття"- каже Єва
"А якого кольору?"- знову питаю
"Мороженого!"- це рожевого по їхньому.
Я робила сьогодні фото для допису
А Єва підійшла і захотіла зі мною зфотографуватися разів десять
Зі своєї роботи я помітила таку тенденцію. Що дівчатка, які ходять в мою групу все частіше просять мам одягнути суконочку, зробити хвостики, якісь гарні туфельки, сумочки. Мами мені говорять як діти пояснюють: "що так ходить на роботу Надя і вони так хочуть ходити в садок". І це прекрасно! Якщо я так впливаю на дітей, ще б на їхніх мам я могла вплинути, я б була рада. Бо переважно як, зранку штани, джинси, кросівки і побігла мама на роботу, базар, чи інші справи. Носити торби, як ми звикли, в сукнях не дуже зручно. А до сукні вже треба спину вирівняти, живіт втягнути, аксесуари підібрати, частіше в дзеркало дивитися- а то все час. Час, якого нам так бракує для себе- коханої.
Для мене сукня- це найкращий варіант одягу на будь-який день. Люблю такі приталені довгі трикотажні сукні, я їх називаю "сосисками". Тому що вони обтягують фігуру як оболонка він сосисок.
Літом люблю легкі плаття, які розвіює вітер, джинсові, сарафани. Маю кілька чорних суконь- вони роблять образ виразним і витонченим. Мабуть у мене підвищена ота "жіночність". Тому я здаюся людям дівчинкою.
На попередній роботі
Сукня додає жіночності, відповідна сукня підкреслює талію і груди, гарні ноги і руки. У мене часом виникає дилема. Маю гарну спідницю і шукаю, щось до неї, футболку чи блузку, як поєднати кольори і візерунки. З сукнею все просто. Це довершений образ. Кілька штрихів і ви -"Королева".
І як без моїх маленьких красунь
Колись, мій колишній чоловік мені розповів, що коли почав цікавитися мною, то розпитував моїх співробітників "Хто така Надя?"
А йому відповідали, "Надя- вона, як тобі поянити, просто дівчинка!"
Я спочатку ображалася, якось хочеться вже бути дорослою жінкою. Але, що тут поганого? Так. Я - дівчинка. Мрію про все на світі! Одягаю кольорові сукні! Вірю в чудеса! Вірю в любов і довіру. Іноді надто наївна. Іноді можу надути губки. Відверто говорю про все на світі. Мені не шкода ділитися своїми почуттями, досвідом і мріями. Якщо це мене характеризує "дівчинкою", то це прекрасно!
А ще на морі, в мандрівках, вдома і на роботі. Моя колекція суконь збільшується. Я їх вже не можу помістити в шафу. Іноді, за літо всіх не встигаю одягнути. Є улюблені, а є такі, які я віддаю і не жалію, хай тішать інших дівчаток.
Щодня щось інше, щось, що буде відповідати саме цьому дню і настрою.
Я з Максимом в Підкамені
Моя щира порада всім жінкам. Не бійтесь своєї "дівчинки" в середині. Відкрийте шафу і одягніть улюблену сукню, потанцюйте під улюблену пісню. Та нікуди від вас кухня не втече. І вічне прибирання і миття посуди. Дайте фарб у буденність!
Розвивайте особисту жіночність.
А чоловікам раджу всяко хвалити і підбадьорувати свою жінку у сукні. Увага та компліменти ще більше будуть спонукати її одягати сукню.
Надіюся, що моя розповідь вас надихне. Гарної п'ятниці, і цікавих вихідних!
