Україна очами мами

Молодь УРСР

Добрий день друзі!
Сьогодні я хочу розповісти про свою маму!


Вона в Києві закінчила сім класів школи, тоді було семилітнє навчання і вступила в технікум по швейному ділу.Там на той час вчилися п'ять років, разом з програмою середньої школи.Технікум був заочний, і вчилися там тільки два рази в тиждень. А щоби вона не нудилася без роботи, бабуся її пристроїла робити на швейну фабрику. Її тоді було п'ятнадцять років. Вже коли вона була на другому курсі, побачивши, що технікум дає не повний обсяг знань, мама поступила ще в вечірню школу. Отак дісталося дитинство і юність моїй мамі.

У вихідні вона ходила займалася спортом, волейболом, от така бума насичена молодість.Це не те, що зараз не знають куди себе подіти від безділля. Коли людина хоче, вона найде час для всього.

Я хочу розповісти, як приходилося робити на фабриці:Там не було кондиціонерів і як раз тоді, коли впроваджували нову модель парового робота, пар йшов прямо на людей, що робили поруч, а як раз було літо, і було не дуже приємно відстояти зміну під таким душем.

Про робочих не дуже турбувалися, але все було як в колгоспі, чи прибирати щось, їх знаходили під гаслами "молодь вперед".
Мама бачила, як відкривали пішохідний міст на пляж, і багато того, що побудували у Києві проходило на очах моєї мами.

Жили вони дуже бідно, спершу у бараці, а потім у хрущовці.Тільки зараз ми можемо оцінити ступінь цієї бідності, але вони завжди були веселі, сміялися, і раділи маленьким вдачам.Такої злоби, ненависті раніше не було. Люди допомагали, де могли, ділилися усім, чим можна.

Такого відношення між людьми зараз немає і це дуже прикро.

Посилання дивиться тут:https://oktv.ua/ua/turizm/dostoprimechatelnosti-kieva/parkovyj-most
image.png

H2
H3
H4
3 columns
2 columns
1 column
1 Comment
Ecency