Ви любите вечірні прогулянки? Гайда зі мною, бо я сама боюсь.
Продовжую свою розповідь про мандрівку у казку. Отож, якщо перший день був сповнений сонцем, і сніг виблискував як діаманти, то наступного дня все небо зайняли важкі, темно сірі хмари.
Чарівний вид з вікна спальні
Вранці ми з другом зробили дуууууже незвичну річ, а саме подивилися фільм "Шахрайки" за порадою @olga.maslievich. Стараюсь дивитися фільми ввечері, після виконаних справ, але в той день я влаштувала собі вихідний. Фільм скажу я вам - винос мозку:))) Але мені сподобалося.
У затишній вітальні бази
По обіді так склалося, що мій друг мав певну роботу на базі і я пішла прогулятися сама.
Самотністю інтроверта не злякаєш. Тим паче якщо навколо стільки краси. Оскільки ця краса трохи заховалась у тумані, то я не пішла на гору як планувала, а гуляла селом.
Дивовижно швидко і різко наставав вечір! Ці трохи похмурі краєвиди по-своєму цікаві, хоча ухххх.... фотографувати їх важко.
Моя мета була дійти до церкви, яку я бачила лише здалеку. Саме від неї починається шлях на Росохацькі полонини, які зараз вкриті снігом і звісно туди ніхто не ходить... А далі я поведу свою розповідь у стилі коментування фото:)
Навіть найсуворіший пейзаж оживляють ці веселі кольори бойківських хат. Я б навіть назвала цю добірку: бойки проти монохрому!:)
Хатинка інтроверта:)) А що, наявність супутникової антени свідчить, що тут відносно недавно жили люди, але зараз будівля начебто не заселена.
Два однакових будинки тут знайти важко. Або й неможливо. І це цікаво.
І ось нарешті вдалині старовинна дерев'яна церква. Наче одна з ялин. Все по традиціях предків. Жаль, що дах закутий у бляху, традиційна ситуація у тому регіоні... Добре, що нижня частина дерев'яна.
Такі хрести є традиційні у Карпатах. У моєму районі частіше ставили муровані хрести чи статуї святих.
...І трошки красивих деталей. Трошки, бо навколо глибокий і мокрий сніг, а також швидко настає темрява...
Ангел-індіанець, який натягує на себе ковдру. А у вас які асоціації? Пишіть у коментах.
Втомилися? Моя @nadin-zakrevska вкотре нагадує мені, що сьогодні п'ятниця і я забула свою власну ініціативу #fridaypoem. Ось такий експромт виник у моїй голові сьогодні, як відлуння тієї прогулянки вечірнім гірським селом:
ПАМ'ЯТЬ
Йдеш мов на прощу до старої хати,
яку по вікна снігом замете.
Не все на світі сфотографувати
Не все рядками вкласти у контент.
Лишивши риторичні запитання,
Стаєш новим і лагідним увесь.
Минає все і зріє сива пам'ять,
немов містична квітка едельвейс.
Далі буде. Всім тепла, затишку і гармонії у душі. Па-па.
А ось тут є трохи монохрому з тієї прогулянки:)
А ось Перший день казки