Коли у твоїй голові надто багато думок - пиши у Hive. Може стане краще:)
Перші дні нового року видались мені сумними, в першу чергу через те, що я віддала Шпрота і зрозуміла, наскільки сильно я до нього звикла. Унікальна істота.
А перше січня вже традиційно вводить мене у фрустрацію. Мудрий Гугл підказує, що схожий настрій у багатьох землян. Запит "Почему мне грустно на новый год?" дає 29400000 результатів.
Новий рік — це умовна межа; ми будуємо плани на майбутнє і підводимо підсумки минулого. Якщо бажання та мрії не реалізовані, то і веселитись особилво нема чого))) Я проґавила дуже багато часу на якісь незрозумілі речі, наприклад токсичні стосунки, нелюбиму роботу, кохання до привидів і вічне ниття.
Тепер варто нарешті зосередитися на іншому. Наприклад заробляти врешті більше грошей. Якщо не здійсню цього, то влітку не буде за що мандрувати. А це вже зовсім кепсько...
Восени я загорілася бажанням вести блоґ на Hive і думала, що вкупі з іншими підробітками з цього вийде щось добре. Повторю вкотре: спочатку тут розібратись досить важко. Мабуть з цієї причини купа новеньких, яких ми останнім часом привели, дописують досить кволо.
Але чому я досі тут? Зі силою волі у мене туго, зазвичай я швидко запалююсь новими ідеями і швидко гасну. Відповідь проста: коли я сюди прийшла, то мала купу вільного часу і велике бажання вперше в житті заробити щось літературою. Я жила в селі, здавала свою квартиру в місті (тобто принаймні на їжу собі і кошакам було), отож могла займатися "пошуками себе" і розбиратися, як же працює "вулик"... Загалом я собою задоволена, але от своїм заробітком тут не дуже.
Недавно шукала якусь інфу серед своїх дописів і зрозуміла, що мої найкращі статті оцінені досить таки скромно... Статті, які я ліплю нашвидкоруч у маршрутці часом є більш успішні. Що свідчить про те, що тут є своєрідна лотерея. На хорошу гідну нагороду можна розраховувати хіба що у спільноті quac, і це зігріває мою душу. Чесно кажучи, я прийшла сюди заради грошей, бо свої філософські думки могла б викладати і у фб. Але лишаюсь я тут надалі не лише через гроші... Як це не дивно, але за цей період часу у мене тут з'явились хороші знайомі. Я вже так звикла до фрірайтів @cranium, грибів @yetaras, фоток природи @shady і @darynka, філософських роздумів @olga.maslievich. Я знаю, що у мене є принаймні 4-5 постійних читачів (а може більше, просто вони скромні і не коментують?), думаю ще десь 20-30 людей просто лайкають, читаючи дописи частково або дивлячись картинки.
Але от зараз у мене дилема: зосередити увагу на об'ємних статтях, на які слід потратити 2-3 години часу чи насолоджуватися невеликими дописами у стилі freewrite?.. А відповідь у мене вже дозріла: робити те, чого хоче душа. Оця свобода - це дійсно важлива риса блоґерства. Але якщо я піду ще кудись на роботу, то не знаю, скільки часу залишиться на свободу. Зараз до речі, я перекладаю статті для Вікіпедії, за що мені платять копійки, але зате я стаю розумнішою.
Попереду — цікаво.
P.S. Фото Львова, лютий 2019 року, також зима не дуже зимова.