На шляху з Дніпра в Донецьк дорога проходить поруч з шахтарським містом Селидове, огинаючи його з півночі. Прямуючи на матч Євро-2012 ми також проїжджали повз це містечко.
On the way from the Dnieper to Donetsk, the road passes near the mining town of Selidove, bypassing it from the north. On the way to the Euro 2012 match, we also drove past this town.
Поселення на цьому місці було засновано у 1770-1773 роках запорізьким козаками, які переселялися із Запоріжжя на Кубань. За легендою при переправі через річку Солона у козаків поламався віз, і вони затрималися в цьому місці на зимівлю. У отамана було чи то прізвисько, чи то ім'я - Селид. Звідси і пішла назва села - Селидовка. Частина козаків потім осіла тут і зайнялася традиційним українським землеробством.
The settlement on this place was founded in 1770-1773 by the Zaporozhian Cossacks, who moved from Zaporozhye to the Kuban. According to legend, while crossing the Solona River, the Cossacks had a broken cart, and they stayed in this place for the winter. The ataman had either a nickname or a name - Selid. Hence the name of the village - Selidovka. Some Cossacks then settled here and engaged in traditional Ukrainian agriculture.
Приблизно через сто років після заснування в Селидовці мешкало вже понад три з половиною тисячі чоловік. До 1923 року населення практично подвоїлося.
About a hundred years after its founding, more than three and a half thousand people lived in Selydovets. By 1923, the population had almost doubled.
Саме з 1923 року село Селидовка стало центром однойменного району в Юзівському окрузі, який потім до 1930 року називався Сталінським. А вже з 1938 року Селидівський район був скасований і переданий Сталінській міськраді (хто не в курсі - з 1924 по 1961 рік Донецьк називався Сталіно).
It was from 1923 that the village of Selydovka became the center of the district of the same name in the Yuziv district, which was then called Stalin until 1930. And already in 1938 the Selidovo district was abolished and transferred to the Stalin City Council (who does not know - from 1924 to 1961 Donetsk was called Stalin).
До сорокового року минулого століття в навколишніх шахтах добувалося близько 4200 т. вугілля на добу. Крім шахт в районі перебувало також безліч колгоспів з красномовними комуністичними назвами. Однак після війни упор був зроблений саме на вуглевидобуток - в 1955 році створено трест «Селидоввугілля» і з 1962 року Селидове стало містом обласного підпорядкування. При цьому всі сільради і колгоспи були передані довколишнім районам.
By the fortieth year of the last century, about 4,200 tons of coal per day were mined in the surrounding mines. In addition to the mines in the area there were also many collective farms with eloquent communist names. However, after the war, the emphasis was on coal mining - in 1955 the trust "Selidovvugol" was established and since 1962 Selidove became a city of regional subordination. At the same time, all village councils and collective farms were transferred to the surrounding areas.
Про те, що видобуток кам'яного вугілля основне тут заняття говорить сам пейзаж. Безліч териконів підносяться над полями створюючи часом враження гірської місцевості.
The fact that the main occupation here is coal mining is indicated by the landscape itself. Many heaps rise above the fields, sometimes creating the impression of mountainous terrain.
В даний час місто Селидове знаходиться під контролем України і, на скільки мені відомо, шахти, промислові, комунальні та приватні підприємства продовжують працювати. При цьому середня заробітна плата досить велика, навіть по столичним міркам (правда це статистика, але тим не менше).
Currently, the city of Selidove is under the control of Ukraine and, as far as I know, mines, industrial, municipal and private enterprises continue to operate. At the same time, the average salary is quite high, even by metropolitan standards (although this is a statistic, but still).
Фото зроблені, як я вже писав, у 2012 році. В саме місто Селидове ми не заїжджали, хоча, напевно, варто було це зробити. У місті є чимало пам'ятників і історичний музей - можливо коли-небудь ще потраплю туди.
The photos were taken, as I wrote, in 2012. We did not visit the town of Selidove itself, although it was probably worth doing. The city has many monuments and a historical museum - maybe someday I'll get there.
При написанні статті частково використані матеріали з https://uk.wikipedia.org/wiki/Селидове
In writing the article partially used materials from https://uk.wikipedia.org/wiki/Селидове