Усе дитинство я обожнювала усі різдвяні свята, особливо 2 вечері. І якщо вечеря перед Різдвом для мене все ще залишаеться не такою пишною як раніше, але все ж таки традицією, то сьогоднішній вечір для мене сумний, як у тій щедрівці "Сумний святий вечір...".
Важко святкувати день, у який тобі довелося поховати рідну матір. З її відходом для мене померла сім'я. Звісно, мені вже не так болить як 10 років тому, але...
Давайте повернемося у моє дитинство. Ми жили великою, як на мене, родиною у власному будинку разом із дідусем і бабусею. Це були дивовижні миті.
За традицією 6 та 18 січня усі жінки готували 12 пісних страв. Ми із братом завжди перераховували щоб не було менше, нехай на 1-2 більше, але у жодному випадку не менше. На стіл під скатертину дідусь стелив сіно, і ставив його у кошику під стіл (там полюбляла ночувати наша кішка - таке собі різдвяне дитятко).
Перед самою вечерею 18 січня дорослий чоловік у сім'ї (у нас цю роль, як правило виконував дідусь, рідше батько) ходив по двору і дому окроплював усе свяченою водою, а ми - дітлахи бігали за ним слідом та заїдали пончиками. Спитаєте чому? Не знаю, традиція така. Ніхто не міг нам пояснити чому. Але ми полюбляли солоденьке, тож з радістю її підтримували і жодного разу не пропустили.
У передвечір Водохреща усі вікна вкрашалися саморобними хрестиками та янголами - витинанками із паперу, а на верхній рамі дверей хрести малювалися крейдою.
Перед самою вечерею, обов'язково потрібно було набрати на кінчик ложки головної страви - куті і запустити її у стелю. Якщо кутя залишилася на стелі, це був добрий знак - значить рік буде врожайним.
Звісно вечеря не могла починатися, поки усі члени родини не зберуться за столом і спільно помоляться. Про те, що кожен член родини обов'язково мав спробувати усі 12 страв, я думаю, говорити не потрібно. Але кутя завжди була у нас улюбленою стравою!)
Після вечері дідусь робив джгут із сіна і обв'язував усі наші ложки, котрими ми їли. Вечерю залишали на ніч, щоб усі предки змогли прийти повечеряти за цим столом. Усе прибиралося на наступний ранок. Ну і звісно усі свята лунала коляда. Колядували не лише діти, але й дорослі. Так ходили колядувати цілою вулицею до кожної домівки.
Ось так виглядали вечері у моєму дитинстві. Сподіваюся десь ще збереглися подібні традиції.
Фото №2 із ресурсу -https://www.3849.com.ua/news/1914912/svatvecir-v-ukraini-tradicii-svatkuvanna