Darinka really wanted a cat, she asked for a long time to allow her to take a pet. But for several years I refused her request, realizing that emotions come and go, and the responsibility for the little living thing remains for life. I was not sure that she was aware of it.
She said: Mom, I want a cat and a dog, and a parrot and fish in the aquarium ... And I asked her: Did you water the pots on the windowsill? We agreed that it is your duty! But look how dry the land is! They want to drink, but they can't ask. And so they can dry up and die. But the cat is alive, and if you play with it, and then it will bore you, and you will forget to give it to eat or drink, or clean up after it ... And who will do it? I, Of course! Because I understand that this is the responsibility for the living being that you take and you can not change your mind, because it is for life. But it's you who wants the cat, not me. And you must understand that your lifestyle will change and your freedom will be limited. And you will no longer be able to play so freely and go anywhere alone, because your cat will be like your little child, like you are for me ...
But now she was 10 years old and there was an event in our family - our grandfather's cat gave birth to four cute kittens boys: three orange and one gray. And she fell in love with this gray kitten among newborn brothers at first sight!
And so it is called Gray :)
Даринка дуже хотіла котика, вже давно просила дозволити їй взяти собі домашнього улюбленця. Але кілька років я відмовляла їй в цьому проханні, розуміючи що емоції приходять та минають, а відповідальність за маленьку живу істоту залишається на все життя. Я не була впевнена, що вона це усвідомлює.
Вона казала: мамо я хочу котика і песика, і папугу і рибки в акваріумі... А я запитувала її: А ти вазони на підвіконні полила? Ми домовились, що це твій обов'язок! Але дивись, яка земля суха! Вони хочуть пити, але вони не можуть попросити. І так вони можуть засохнути і загинути. Але котик живий, і якщо ти ним побавишся, а потім він тобі набридне, і ти забудеш дати йому їсти або пити, або поприбирати після нього... А хто це зробить? Я. Тому що я розумію, що це відповідальність за живу істоту, яку ти береш і вже не можна передумати, бо це вже на все життя. Але це ти хочеш котика, а не я. І ти повинна зрозуміти, що твій стиль життя зміниться і твоя свобода буде обмежена. І ти вже не зможеш так вільно гратись і ходити куди завгодно сама,тому що твій котик буде наче твоя маленька дитина, так як ти для мене...
Але ось їй виповнилось 10 років і в нашій сім'ї сталась подія - кішка дідуся народила діток... І Даринка полюбила це сіре кошеня серед чотирьох новонароджених братиків з першого погляду! Так він і називається - Gray :)
And I realized that the time had come when she was ready to take on this responsibility! Not only to keep warm as with a toy, but also to feed, play with it every day and clean for it. That's how we grow up with events and grow for love!
І я зрозуміла, що настав момент, коли вона готова взяти на себе цю відповідальність! Не лише порозважатись, як з іграшкою, але й годувати його, гратись з ним щодня і прибирати за нього. Ось так ми дорослішаємо подіями і ростемо для любові!
Thank you for your visit!
Дякую за ваш візит.