В честь #saturdaymemories вирішила згадати перший досвід перетримки тварин та трішки доопомогти місцевим волонтерам перерахувавши весь дохід з цього допису на корм. Відбулось це все минулого року перед моїм днем народження.
In honor of #saturdaymemories, I decided to mention the first experience of keeping animals and help local volunteers a little by transferring all the income from this post to feed. It all happened last year before my birthday.
Отже, одного прекрасного дня під час початку проживання в Одесі мені зателефонувала моя рідна людина та сказала щось типу "Тут колега котиків знайшла, їх потрібно приютити на декілька днів. Візьмем?". І, як я могла сказати - ні? Тому вже ввевчері котиків привезли до нас додому та в руках у мене було три маленькі комочки щастя.
So, one day during the beginning of living in Odessa, my relative called me and said something like "Here a colleague found cats, they need to be sheltered for a few days. Shall we take?". And how could I say no? That's why the cats were brought to our house in the evening and I had three small lumps of happiness in my hands.
Передісторія. Пухнастиків колега знайшла вранці під час вигулу власних собак. Вони були самотні, сильно кричали та сиділи в маленькій коробці посеред тротуару. До слова, вони були ще з закритими очима. Тобто, від мами вони відділились практично в самому початку свого життя.
Prehistory. A colleague found fluffy in the morning while walking his own dogs. They were alone, shouting loudly and sitting in a small box in the middle of the sidewalk. By the way, they were still with their eyes closed. That is, they separated from their mother almost at the very beginning of their lives.
Окей, привезли їх нам ввечері. Причиною було те, що котиків потрібно було годувати молоком практично кожні три години, а колега щодня на роботі та вихідних взяти не може. Ну, а я фрілансер та працюю вдома, шо мені там. Чи собак вигуляти, чи котиків змусити їсти.
Okay, they brought them to us in the evening. The reason was that cats had to be fed milk almost every three hours, and a colleague could not take it every day at work and on weekends. Well, I'm a freelancer and I work from home. Whether to walk dogs or to force cats to eat.
Ось ця прекрасна трійця хвостатих. Вони менші за звичайний телефон, але в плані гучності крутіші за будь яку колонку.
Here is this beautiful trinity of tails. They are smaller than a regular phone, but in terms of volume are cooler than any speaker.
А ось тут наші песики прийшли подивитись, що то принесли додому. До слова, вони їх вірно охороняли кожного дня та намагались спати вночі якомога ближче до їхнього "будиночку", а Кіра взагалі відносилась до них, як мама та зігрівала власним тілом, коли вони одночасно перебували в ліжку.
And here our dogs came to see what they brought home. By the way, they guarded them faithfully every day and tried to sleep as close as possible to their "house" at night, and Kira generally treated them like a mother and warmed her own body when they were in bed at the same time.
Першочергово котів ми назвали - полосатік, чорний та крошка, але через декілька днів вони отримали прізвиська пов'язані з їхніми характерами. Ось цей мужчина в нас став Валентином в честь @wal.life. Ну тому що обоє красавчики та до біса фотогенічні і спокійні. Це був котик з котрим проблем було 0.
First of all, we named the cats - striped, black and crumb, but a few days later they received nicknames associated with their characters. Here is this man in our country who became Valentine in honour of @ wal.life. Well, because both handsome and damn photogenic and calm. It was a cat with which problems were 0.
Ось ця манюня в нас отримала ім'я Ізабелла. Перестановкою складів можна отримати інше слово, котре цензура не пропустить. Але, якщо перевести на звичайну мову, то означає воно "дістала". Тому що це була маленька вередлива дівчинка, котра відмовлялась нормально їсти і їй завжди було щось не так. А ще вона ой як часто любила будити своїх братів і тоді починався хор під назвою "безкінечне мяу".
Here is this kid we got the name, Isabella. By rearranging syllables, you can get another word that censorship will not miss. But, if translated into ordinary language, it means "got". Because she was a capricious little girl who refused to eat normally and there was always something wrong with her. And she oh how often she loved to wake her brothers and then began a choir called "endless meow".
А це Лучик. Можна сприймати і, як Люцифер, адже в нього були максимально гострі кігтики і годувати його було боляче. А ще можна сприйняти, як слово "лучик", тобто проміньчик. Проміньчик того, що він все таки виживе, адже був швидше за все останнім кошеням. До того ж з купою проблем.
And this is Luchik. It can be perceived as Lucifer because he had the sharpest claws and it was painful to feed him. And you can take it as the word "ray". A ray of the fact that he will still survive because he was most likely the last kitten. Also with a bunch of problems.
І знаєте що? На сьогоднішній день Лучик виріс у величезного поважного кота. Щоправда, деякі проблеми в нього все таки виявили. Вроджені. У нього є проблеми з координацією, але це не заважає йому бути неймовірно чудовим котиком. А ще в нього була дуже смішка фішка під час годування - він їв тільки знаходячись на спині і при цьому підіймав передні лапки вгору, ніби молився якомусь своєму котячому богу за їжу.
And you know what? To date, Luchik has grown into a huge respectable cat. However, some problems were still found in him. Congenital. He has problems with coordination, but that doesn't stop him from being an incredibly beautiful cat. And he had a very funny feature during feeding - he ate only on his back and at the same time raised his front paws up as if praying to some of his cat god for food.
Загалом котики провели в нас близько двох тижнів. За цей період ми навчились їх правильно годувати та допомагати з туалетом, обладнали їм власну кімнатку під столом, побачили, як вони почали відкривати свої маленькі оченята, а також неймовірно прив'язались до них. Ну і встигли також недоспати. І не один раз. Але то таке. Коли ти бачиш, як хвостаті дорослішають і перетворюються з маленьких незграбних кошенят в дорослих котиків, то можна пробачити їм все на світі.
In general, the cats spent about two weeks with us. During this period, we learned to feed and help them properly with the toilet, equipped their own room under the table, saw how they began to open their little eyes and became incredibly attached to them. Well, they also missed sleep. And more than once. But that's it. When you see tails grow up and turn from small clumsy kittens into adult cats, you can forgive them everything in the world.
Правда, пам'ятаю, одного дня я поверталась із магазину та побачила кішку-маму з дорослішими котятками і перша думка в мене була - викрасти її! Але потім взяла себе в руки, прийшла додому та відправилась годувати цих незграб.
На сьогоднішній день вся трійця живе у власних будинках і з власними людьми. Лучик залишився у колеги моєї дівчини, інших двох віддали знайомим. А в мене дике бажання зібрати купу грошей та стерилізувати всіх місцевих кицьок, щоб в майбутньому не було подібних випадків.
However, I remember one day I was returning from the store and saw a mother cat with older kittens and my first thought was to steal it! But then she took herself in hand, came home and went to feed these clumsy people.
Today, all three live in their own homes and with their own people. Luchik stayed with my girlfriend's colleagues, the other two were given to acquaintances. And I have a wild desire to raise a lot of money and sterilize all the local pussies so that there are no similar cases in the future.