Привіт, сьогодні хочу з вами поділитися своїми спогадами про покупку моєї машини.
Hello, today I want to share with you their memories about buying my car.
вигляд з вікна електрички, десь біля Стрия
Весною 2019, моя мама приїхала з заробітків до Львова. Вона була налаштована придбати для нашої сім'ї автомобіль. Це би дуже полегшило нам життя. Так вона вважала. В принципі я це бажання підтримувала. Лише мене лякало, що цей тягар ляже на мої тендітні плечі. І що в машинах я зовсім не розуміюся, як і в чоловіках. А ще моя мама дуже хотіла купити автомобіль типу універсал. І це ще більше мене обурювало. Тому що я хотіла щось маленьке і красиве, а ті довгі універсали завжди мені нагадували катафалки. Всі розмови і дискусії велися на підвищених тонах. Ми сварилися, і я вже категорично відмовлялася від цієї задумки. Але моя мама не відступила. Вона весь час шукала на сайтах компромісний автомобіль.
І в один прекрасних день знайшла його.
перше побачення з MATIZ
In the spring of 2019, my mother came to Lviv from work. She wanted to buy a car for our family. It would make our lives a lot easier. She thought so. In principle, I supported this desire. The only thing that scared me was that this burden would fall on my fragile shoulders. And that in cars I do not understand at all, as well as in men. And my mother really wanted to buy a station wagon. And it infuriated me even more. Because I wanted something small and beautiful, and those long station wagons always reminded me of hearses. All conversations and discussions were conducted in high tones. We quarreled, and I have categorically abandoned this idea. But my mother did not back down. She was always looking for a compromise car on the sites.
And one day she found him
ми одразу купили автокрісло для Максима
Мама домовилася про зустріч з власниками авто. Треба було їхати у Стебник. Я, мама і Максим поїхали на електричці Львів- Трускавець. Це довга дорога, близько двох годин. Я і мама або мовчали, або сварилися. Але я дуже чекала на цю довгожданну зустріч. Мені було трохи страшно, а мама була дуже наполегливою. Я мабуть такою ніколи не зможу стати як моя мама.
Коли ми зустрілися з власниками і побачили машину. Вирішили її купляти. Ми не дивилися особливо. Автомобіль стояв в гаражі. Люди перші власники, купили його 2012 році. Просто повірили людям і купили в них цей автомобіль.
Ось так пробили мені колесо на сусідній вулиці.
My mother arranged a meeting with the car owners. I had to go to Stebnyk. My mother, Maksym and I took the Lviv-Truskavets electric train. It's a long road, about two hours. My mother and I were either silent or quarreled. But I was really looking forward to this long-awaited meeting. I was a little scared, and my mother was very persistent. I will probably never be able to become like my mother.
When we met with the owners and saw the car. They decided to buy it. We didn't look much. The car was parked in the garage. People are the first owners, bought it in 2012. We just believed people and bought this car from them.
Максим часто засинав в автокріслі.
Власники автомобіля, виявилися добрими людьми. Андрій, сказав, що авто купляв для тещі, що зараз вона навчилася їздити і хоче більше авто. Тому і продають. Що стан автомобіля дуже хороший, все міняли, масло, ще там щось, акумулятор новий.
А теща Андрія виявилася вихователька в дитячому садку і також називається Надія. Ото співпадіння!
Коли ми в нотаріуса переписували на мене генеральну довіреність. Пані Надя сказала, щоб я берегла її "Жабку"( саме так вона називала свою машину), щоб пильнувала її, це дуже хороший автомобіль. І щоб нічого не знімала з дзеркала, це тебе оберігатиме в дорозі.
Якось містично, але я подякувала їй за щирі слова і побажала всього найкращого.
The owners of the car turned out to be good people. Andrew said that he bought a car for his mother-in-law, that now she has learned to drive and wants a bigger car. That's why they sell. That the condition of the car is very good, everything was changed, oil, something else, the battery is new.
And Andrew's mother-in-law turned out to be a kindergarten teacher and is also called Nadiya. Here's a coincidence!
When we rewrote the general power of attorney from a notary. Mrs. Nadia told me to take care of her "Frog" (that's what she called her car) to watch over her, it's a very good car. And so as not to take anything off the mirror, it will protect you on the road.
Somehow mystical, but I thanked her for her sincere words and wished her all the best.
Я придбала вогнегасник, аптечку і знак аварійної зупинки. Поки що не знадобилося
Так як я боялася ще самостійно їхати додому, автомобілем керував друг Андрія. А моя сім'я і я їхали в автомобілі Андрія. Ми вирушили до Львова. Максим всю дорогу говорив без упину. Про все на світі, все що знав. Він тішився, що має змогу поспілкуватися з Андрієм. Я просила Максима були спокійнішим. Але Андрій сказав, що йому дуже приємно, бо у нього дві доньки, а він дуже хоче мати сина. Я ще раз переконалася, що мені трапляються хороші люди в житті. Більше хороших людей.
Ми їздимо в село, коли хочемо. І веземо урожай і все що завгодно в своєму авто
Since I was afraid to go home on my own, the car was driven by a friend of Andrew. And my family and I were driving in Andrew's car. We went to Lviv. Maxim spoke all the way without stopping. About everything in the world, everything he knew. He was glad to be able to talk to Andriy. I asked Maxim to be calmer. But Andriy said that he was very pleased, because he had two daughters, and he really wanted to have a son. I was once again convinced that I come across good people in life. More good people.
Це був лише початок моїх пригод з MATIZою. Далі я невпинно вчилася їздити, паркуватися. Мені пробили колесо. Я чуть не влетіла в дерево, яле якимось чудом проїхала між стовпом і деревом, @lilideleopolis була при цьому присутня. Картина була не весела.
Два тижні їздила без тормозів, обірвалася вихлопна труба, і можливо я ще щось забула. Але я щиро полюбила свою машину. Хоча іноді мрію про нову.
This was just the beginning of my adventures with MATIZ. Then I constantly learned to drive, park. I had a punctured wheel. I almost flew into the tree, but by some miracle passed between the pillar and the tree, @lilideleopolis was present. The picture was not funny.
I drove without brakes for two weeks, the exhaust pipe broke, and maybe I forgot something else. But I sincerely loved my car. Although sometimes I dream of a new one.
А ось ці фото з останньої поїздки в Броди. Попросила Макса зробити кілька фото краєвидів. Так в мене зявилося 100мільйон однакових фоток, заповнена память телефона і гуглфото. Але щось в цих фото також є цікаве. Як ви гадаєте?
Here are these photos from the last trip to Brody. I asked Max to take some photos of the landscapes. So I got 100 million identical photos that filled the memory of the phone and Google Photos. But something in these photos is also interesting. What do you think?
Дякую, що читаєте!
Побачимося в наступних моїх дописах.
Thank you for reading!
See you in my next posts.
Приєднуйтеся до спільноти #saturdaymemories, заснованій @olga.maslievich