Hello everyone! Today I continue the story of my trip to the sea in early September. Let me remind you that my friends and I rested near the beautiful village of Lebedivka in southern Ukraine!
We lived in the wild in tents and therefore could constantly hear the sound of the sea, as well as enjoy the clouds. Yes, there were many. Because it's the beginning of autumn. However, I did not always take photos.
If you like the sunset at sea, I advise you to click on the link below, there are other stories.
Всім привіт, друзі! Сьогодні я продовжую розповідь про свою подорож на море на початку вересня. Нагадаю, що ми з друзями відпочивали біля прекрасноого села Лебедівка на Півдні України! Ми жили у дикій природі у наметах і тому могли постійно чути шум моря, а також насолоджуватися хмарами. Так, їх було багато. Початок осені все-таки. Проте я не завжди робила фото. Якщо ви любите захід сонця на морі, то раджу тиснути на посилання внизу, там є інші розповіді.
It was one of the last days of the journey. During the day the sun shone brightly and small white clouds could be seen in the sky. Finally the sea became calm. The waves were wide but low. The sea seemed to breathe.
After lunch, two friends and I went for a walk towards the village of Mykolayivka, where we have never been before. The evening in Lebedivka comes quickly through the high clay cliffs that block the sun.
Це був один з останніх днів у мандрівці. Вдень яскраво світило сонце і на небі було видно невеликі білі хмари. Нарешті море стало спокійним. Хвилі були широкі але низькі. Море ніби дихало.
Після обіду я з двома друзями пішла прогулятися у сторону села Миколаївка, куди ми ще ніколи не ходили. Вечір у Лебедівці настає швидко через високі глиняні кручі, які заступають сонце.
We walked slowly. Especially me. After all, I really wanted to absorb all these impressions and take at least a few photos. The clouds were getting bigger. The sea turned blue-gray. The world around me was slowly preparing for sleep.
We reached the place where the cliffs end. But unfortunately we had to return. And we did it wisely, because immediately after returning to the camp it started to rain! Wow, today is the first of September and the rain started strictly in the fall, according to the calendar.
Ми йшли повільно. Особливо я. Адже дуже хотілося увібрати в себе усі ці враження і зробити хоча б кілька фото. Хмари ставали все більшими. Море набуло синьо-сірого кольору. Світ навколо помало готувався до сну.
Ми дійшли до місця, де кручі закінчуються. Але на жаль слід було повертатися. І ми зробили розумно, адже одразу після повернення в табір почався дощ! Ого, сьогодні перше вересня і дощ почався строго восени, по календарю.
But in the morning, for the first time in those days, I saw a very beautiful dawn. The whole sea was pink, and the sun was so gentle. However, nature only showed me a miracle for a few minutes. Then came the strong clouds again. Due to the strong wind and cold, we shortened our trip by one evening and night and had to return.
Зате вранці я вперше за ці дні побачила дуже красивий світанок. Все море було рожевим, а сонце таким ніжним. Проте природа лише на кілька хвилин показала мені чудо. Далі знову прийшли сильні хмари. Через різкий вітер та похолодання ми скоротили нашу подорож на один вечір та ніч і змушені були повертатися.
Thanks for your visit and voting!
This is my entry to the contest Love the clouds round 121 by @tobetada. Join the contest. Rules are here!
See you:)
Three walks by Lebedivka. Part 1
Three walks by Lebedivka. Part 2