Привіт з України.
Символи країни. Що це? Це те, що символізує тебе. Те що характеризує тебе і твою приналежність. Для будь-якого громадянина це прапор, це гімн держави, герб. Сюди я б віднесла мову. Сюди б я віднесла в Україні вишиванки. І ви не повірите, бо я сама не повірила б. Але люди, які пережили жахіття в Маріуполі, в своїх тривожних валізах, втікаючи по гуманітарному коридору, які ледь вдалось провести, везли вишиванки і прапори України. Ви лиш уявіть...прапор України - як найцінніше, що ти можеш взяти з собою!
Вчора читаючи новини, натрапила на розповідь жінки, яка в Запоріжжі (якщо не помиляюсь) зустрічала людей, які виїхали з Маріуполя. Хто стежить за новинами в Україні, чув про місто Маріуполь і про пекло, яке там влаштували росія. Кажуть, що там не залишилось майже жодного вцілілого будинку. Люди були відрізані від світла, газу, води. Ви лиш уявіть, в темноті, в холоді і з їжею, якої практично на кілька днів.
Я коли чула про те, що в Маріуполі немає ні світла, ні газу і на дворі сильні морози ( -10 - 15) я думала, що вони позамерзають. Але читаю історії тих, хто був там і виявляється вони тішились морозам. Бо мали запаси їжі, яку можна було по довше зберігати.
"Ми коли побачили зранку сніг, то кричали від радості, як діти, бо це була вода. Чистий сніг ми збирали для дітей, а брудний залишали собі." - зі слів маріупольців. Далеко по воду люди не хотіли ходити, бо можна було не вернутись живим.
Люди пили воду з калюж, спускали з труб опалення в розбитих будинках. Готували їжу в дворах на вогнищі.
Люди в дворах ховали, тих хто помер, кого вбили.
Greetings from Ukraine.
Symbols of the country. What is it? This is what symbolizes you. What characterizes you and your affiliation. For every citizen it is a flag, an anthem of the state, a coat of arms. I would include language here. I would take embroidered shirts here in Ukraine. And you will not believe, because I myself would not believe. But people who survived the horrors in Mariupol, in their anxious suitcases, fleeing the humanitarian corridor, which barely managed to pass, carried embroidered shirts and flags of Ukraine. just imagine ... the flag of Ukraine - as the most valuable thing you can take with a!
Yesterday, reading the news, I came across the story of a woman who in Zaporozhye (if I'm not mistaken) met people who left Mariupol. Anyone who follows the news in Ukraine has heard about the city of Mariupol and the hell that Russia has arranged there. It is said that there are almost no surviving houses left. People were cut off from light, gas, water. Just imagine, in the dark, in the cold and with food that is almost for a few days.
When I heard that there is no light or gas in Mariupol and severe frosts in the yard (-10 - 15), I thought they would freeze. But I read the stories of those who were there and it turns out they were happy with the cold. Because they had stocks of food that could be stored longer.
"When we saw the snow in the morning, we shouted for joy, like children, because it was water. We collected clean snow for the children and left the dirty snow for ourselves." - according to Mariupol residents. People did not want to go far for water, because it was possible not to return alive.
People drank water from puddles, drained from heating pipes in broken houses. They cooked food near the houses by the fire.
People buried in the yards, those who died, those who were killed.
Що здивувало цю дівчину волонтера, яка зустрічала маріупольців. Вони відмовлялись від їжі. Казали, що відвикли їсти. Але натомість усі дуже хотіли чаю.
Люди плакали, коли їм дали їжу.
Скільки страху і випробувань вони пережили. Ніхто з нас і уявити не може. І не дай Бог комусь це переживати.
І таких історій мільйони.
І таких міст і сіл - багато.
Ворог розуміє, що українська армія, український люд в лічені години, в лічені дні - став таким міцним щитом для оборони своєї України, що ворожа армія на землі не справляється з поставленою ціллю, тому вони з повітря руйнують все.
Але за нами перемога, бо в нас є такі люди, які є героями цієї країни.
Кожен з нас є цим героєм і символом.
Наші дії, наші слова і вчинки.
What surprised this girl was a volunteer who met Mariupol residents. They refused to eat. They said they were used to eating. But instead, everyone really wanted tea.
People cried when they were given food.
How many fears and trials they endured. None of us can imagine. And don't let anyone go through that.
And there are millions of such stories.
And there are many such towns and villages.
The enemy understands that the Ukrainian army, the Ukrainian people in a few hours, in a few days - has become such a strong shield for the defense of their Ukraine that the enemy army on earth does not cope with the goal, so they destroy everything from the air.
But victory is behind us, because we have people who are heroes of this country.
Each of us is this hero and symbol.
Our actions, our words and deeds.
Слава Україні. Героям слава.
